Розвінчання міфів про реформи задля підвищення якості політичної журналістики
Найпоширеніші запитання
про реформу протидії політичній корупції
Центр "Ейдос" спільно із експертами та за підтримки програми Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні дає відповіді на найбільш поширені запитання стосовно змін, які відбуваються в Україні. Сьогодні ми поговоримо про реформу з протидії політичній корупції
Що таке політична корупція? Чим вона відрізняється від звичайної корупції?
За визначенням Transparency Int. політична корупція – це зловживання політичними лідерами ввіреною їм владою заради особистої вигоди. Це явище являється нелегітимним використанням учасниками політичного процесу та носіями публічної влади їх можливостей і повноважень з метою отримання особистих та групових вигод.

Політична корупція є складовою частиною звичайної корупції та одним з найнебезпечніших її видів. В ній безпосередньо беруть участь особи та інституції, які приймають рішення, важливі для всієї держави, та які включені у вироблення та реалізацію державної політики. Такими учасниками можуть бути політичні партії, парламент, уряд, президент, органи місцевого самоврядування, суди та правоохоронні органи.

Найчастіше політична корупція проявляється у вигляді фінансування виборчої кампанії в обмін на прийняття партією чи депутатом необхідних для «інвестора» рішень, підкуп виборців і посадовців, використання адміністративного ресурсу або адміністративного тиску з метою впливу на результати голосування і т.д.
Які існують способи протидії політичній корупції?
Протидія політичній корупції, яка має за мету виховання здорової політичної системи в країні, схожа на ланцюг поєднаних та взаємопов'язаних між собою ланок. Все починається з чесних та демократичних виборів, які забезпечать вільне волевиявлення громадян та об'єктивні результати голосування.

Не менш важливим є й відокремлення політики від бізнесу та формування незалежної та неупередженої судової системи.

Останніми, але не менш важливими, чинниками протидії політичній корупції є дієвий громадський контроль щодо діяльності суб'єктів політичної сцени країни та зміна політичної культури суспільства, яка перш за все має на меті нульову толерантність всіх видів корупції.

З 2016 року з прийняттям змін до законодавства, що регулює партійну діяльність, у громадськості з'явилась можливість здійснювати контроль щоквартальної фінансової діяльності політичних партій, в тому числі перевіряти прозорість надходжень на партійні рахунки, ідентифікувати донорів партій, перевіряти дані про майно у власності, встановлювати наявність зв'язків із іноземними державами і т.д.

Інший важіль впливу лежить у площині контролю за діяльністю контролюючих органів. Повноваження, якими наділено НАЗК, Рахункову палату та ЦВК, відповідно до законодавства дозволяють ефективно здійснювати контроль за фінансовою діяльністю партій.
Що таке державне фінансування політичних партій і навіщо його запровадили в Україні?
Політичні партії відіграють ключову роль у просуванні суспільних інтересів та прийнятті рішень, що впливають на життя всієї країни. Саме тому держави намагаються впорядкувати регулювання фінансів політичних партій, яке наразі діє в 180 країнах світу. Зокрема через впровадження фінансування партійної діяльності з бюджету країни, обмеження витрат партій або окреслення кола осіб, які можуть їхню діяльність фінансувати тощо.

Таке регулювання допомагає вирівняти фінансові умови для різних партій, зменшити притік нелегальних коштів та мінімізувати вплив зацікавлених осіб з бізнесу на партії. Воно також допомагає зменшити випадки підкупу виборців, які ставлять під сумнів легітимність обраної влади.

Одним з найбільш дієвих механізмів, яке вирішує всі або більшість перерахованих вище завдань є фінансування партій з бюджету. Це підтримка політичних партій, які виконали передбачені законодавством вимоги (наприклад, подолали певний виборчий бар'єр), державними коштами з подальшим жорстким контролем, на що власне ці кошти витрачаються.

Державне фінансування партій потрібне для підтримки партійного будівництва, зниження рівня політичної корупції та обмеження впливу фізичних осіб (зокрема, олігархів) на політичні партії, члени яких приймають рішення від імені держави.

Україна зробила вищезгадані кроки у 2015 році разом зі внесенням змін до Закону «Про політичні партії в Україні». Закон:

- запровадив фінансування статутної діяльності партій з державного бюджету;

- обмежив недержавну підтримку партій, встановивши граничні розміри внесків на користь партії з боку фізичних та юридичних осіб,

- встановив нову форму звітування політичних партій, в т.ч. і проходження щорічного аудиту.
В яких державах світу існує державне фінансування партій?
В Західній Європі державне фінансування партій та виборчих кампаній є звичною справою ще з 50-х років ХХ століття.

У країнах Європи вважають причетність бізнесу до фінансування політичних партій потенційною корупційною загрозою. Саме тут в 50-х запровадили інститут державного фінансування партій, яке може набувати двох видів: пряме та непряме. Пряме передбачає безпосереднє отримання партіями коштів з бюджету країни, а непряме – надання безкоштовних товарів і/або послуг.

На сьогоднішній день пряма, тобто грошова, допомога держави політичним силам є в усіх країнах Європи, за винятком Андорри, Мальти, Молдови, Білорусі та Швейцарії.
Яку модель фінансування партій застосували в Україні? Чому?
В Україні запроваджено класичну європейську модель державного фінансування. Щоб отримати фінансування з бюджету партія має перетнути певний відсотковий бар'єр. В середньому по Європі такий відсоток складає 3,5%, в Україні – 2%.

Існує невелика частка країн, які фінансують лише політичні сили, які пройшли до парламенту, тобто подолали більш високий виборчий бар'єр. Хоча світова тенденція показує: намагаючись звести вплив капіталу великого бізнесу до нуля, держави знижують поріг, який партія має подолати, аби отримувати держфінансування.

Україна обрала європейську модель фінансування політичних сил, керуючись принципами, рекомендованими європейських партнерів та інституцій – Венеціанської комісії, ОБСЄ, Міжнародної фундації виборчих систем.

Ця модель передбачає обмеження розмірів приватних внесків, забезпечення балансу між державним та приватним фінансуванням, справедливі критерії публічної фінансової підтримки, прозоре фінансування та звітність, відповідні санкції за порушення вимог законодавства.

Чому ЄС вимагав прийняття законодавства про фінансування партій з бюджету?
Україна, яка стала на шлях реформ та рішучого зближення з Європейським Союзом. Але проблема політичної корупції залишається надзвичайно гострою. Україна є одним із світових лідерів за кількістю зареєстрованих політичних партій – понад 350. Проте кількість не гарантує якості. Адже лише кілька партій беруть постійну участь в політичному житті країни та формуванні державної політики.

Більшість малих політичних утворень не впливають на політику в державі через вкрай високу вартість виборчих кампаній. Адже основний їх акцент – натиск на медіа, особливо телебачення. Великі партії, які фінансувалися приватними особами, зацікавленими в їх перемозі задля власної вигоди, ставали заручниками такого фінансування.

В результаті громадяни не мали поняття, хто ж реально фінансує та впливає на партії та політиків. Вся легітимність влади була під великим знаком питання.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії політичній корупції» від 8 жовтня 2015 року, на прийнятті якого залежало ЄС, враховував рекомендації GREKO, Венеціанської комісії та ОБСЄ щодо регулювання політичних фінансів. Його нормами було запроваджено державне фінансування: спочатку партій, що пройшли до Верховної Ради, а з наступних виборів – всіх партій, що подолали 2-% бар'єр.

Тим самим, Україна зробила крок, який обтяжив видаткову частину бюджету, проте дав шанс на побудову життєздатної політичної системи без впливу олігархів та офшорних компаній. Саме цього і добивався Європейський Союз.
Експерти говорять, що в Україні немає політичних партій. Навіщо тоді їх фінансувати?
Більшість політичних сил, які функціонують на великій політичній сцені України, були сформовані, за європейськими мірками, нещодавно і по суті є лідерськими партіями. Політична сила ідентифікується за лицем її лідера та критеріями «люблю – не люблю».

Для виборця вкрай важко розрізнити програму політичної сили, яка в ідеальному суспільстві й має бути для нього вирішальною. Таке ставлення до політики не прищепило громадянам усвідомлення, що за політику треба платити і контролювати її.

За такої ситуації великі політичні сили щоб виграти вибори (які з кожним роком дорожчають) фінансуються з приватних джерел, що ставить їх в залежність від своїх інвесторів.

Малі ж політичні партії, які мають всі шанси стати достойними представниками суспільства, не отримують значних грошових вливань від приватних осіб (зокрема через відсутність в них владних повноважень, а отже й можливості «віддячити» благодійнику). А відтак не можуть виграти вибори через банальну відсутність потужної медійної кампанії.

Тому фінансування з державного бюджету – це можливість «почистити» лави інвесторів великих партій та зменшити вплив олігархів на політику. Зокрема, й через посилений контроль, та шанс для малих партій колись стати тими впливовими гравцями нашої політичної сцени.
Що, якщо я не хочу підтримувати конкретну політичну силу грошима з бюджету, які є власністю народу?
Фінансування з Державного бюджету всіх партій, які виконали вимоги закону і подолали необхідний виборчий бар'єр – необхідний компроміс для виховання політичних партій, які матимуть довгу традицію своєї діяльності та формування здорової політичної системи.

Партії отримують кошти пропорційно кількості набраних голосів, а отже кількості громадян, які її підтримують. По суті, ви сплачуєте тільки за «свою» партію (якщо вона набрала принаймні 2% голосів).
Як раніше фінансувалися політичні партії в Україні?
До 2016 року українські політичні партії не мали змоги розраховувати на підтримку держави своєї щоденної діяльності.

Політичні сили фінансувалися фізичними та юридичними особами, що в наших реаліях перетворювало партію на політичний проект. За підрахунками Центру «Ейдос», кожній партії з більш-менш розгалуженою системою регіональних осередків на свою діяльність треба близько мільйона доларів щомісяця.

Отримання таких сум з членських внесків чи господарської діяльності не вбачається реальним, що й потягнуло за собою партійну активність лише у виборчий період.

А фінансування вкрай дорогих виборчих медіа кампаній та традиційного для України «гречкосійства», отриманих з рук одного чи кількох «благодійників», про яких нічого не відомо суспільству, робило партію залежною на всі наступні роки.
Скільки коштів виділяється на політичні партії з бюджету?
Зі стартом державного фінансування партій в 2016 році з Державного бюджету було виділено 391 млн. гривень на партійні потреби. В 2017 році сума зросла до 442 млн. гривень, а в 2018 році на фінансування статутної діяльності політичних партій було виділено 513 млн. гривень.
Скільки партій отримують підтримку з державного бюджету?
Наразі державну підтримку з бюджету України отримують шість політичних партій, які на попередніх виборах пройшли до парламенту: Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Об'єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Опозиційний блок та «Народний фронт».

З наступних парламентських виборів кількість партій, які отримуватимуть кошти з бюджету, прогнозовано збільшиться, оскільки відсотковий поріг відповідно до законодавства знизиться – з 5 % до 2%.
Хіба партії не отримують занадто багато грошей з бюджету?
Ні.

Сума, яка виділяється на підтримку політичних партій в Україні, може здатися значною лише якщо дивитись на неї загалом. Враховуючи кількість політичних сил, які отримують державне фінансування, масштаби нашої країни та кількість населення, «вартість» наших політиків обходиться кожному громадянину трохи більше 10 гривень на рік.
Чому державне фінансування з 2020 року отримають не лише партії, які пройшли до парламенту?
Тому що одним з основних завдань державного фінансування є вирівнювання можливостей провадження своєї діяльності та шансів перемогти на виборах для всіх політичних сил, а не лише «мамонтів», якими зазвичай є партії, що проходять до парламенту.

Фінансування всіх партій, які мають реальну підтримку громадян (2-% голосів вважається достатнім рівнем для цього показника) дасть поштовх до побудови плюралістичної партійної системи в Україні не лише юридично (в нашій державі вкрай велика кількість зареєстрованих партій), але й практично.
Чому тоді в 2016-2019 рр. гроші з бюджету отримують лише парламентські партії?
Відповідно до змін до Закону України «Про політичні партії в Україні», прийнятих 8 жовтня 2015 року, держава гарантує всім політичним партіям, які на останніх парламентських виборах пройшли до парламенту, право на щорічну фінансову допомогу для здійснення статної діяльності.

Також в Законі міститься норма щодо надання грошової підтримки всім політичним силам, які на останніх чергових чи позачергових виборах до парламенту подолали 2-% бар'єр, проте вона почне діяти після виборів Верховної Ради 9 скликання. Надалі йдеться про 2019 рік.
Тепер партії отримують гроші і від олігархів, і від держави?
З моменту запровадження державного фінансування (що на півроку раніше першого бюджетного траншу для партій), політичні сили звітують за новою формою фінансових звітів.

Такий звіт містить детальну інформацію про доходи та видатки партій, майно, боргові зобов'язання та ін., що в подальшому перевіряється працівниками НАЗК та громадськими активістами.

За таких умов стало значно тяжче отримувати нелегальне фінансування та витрачати його непомітно.

Більше того, за останні кілька кварталів більшість партій почали систематично подавати звіти, показуючи в них працівників та офіси, що раніше було для українських політиків нехарактерно.
Звідки ще, окрім державного бюджету, партії беруть фінансування? Хто може і не може фінансувати партії?
Стаття 14 Закону «Про політичні партії в Україні» містить норму, яка передбачає, що фінансування партій здійснюється в двох формах: внесків на підтримку партії, а також державного фінансування, яке може призначатися або на статутну діяльність, або на відшкодування витрат, пов'язаних з виборчою кампанією.

В такому випадку фінансувати партії, крім держави, можуть фізичні та юридичні особи.

Фізична особа при переказі коштів має зазначені дані, що дозволять її ідентифікувати: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, дата та місце народження, а також місце проживання. Граничний розмір внеску за рік не може перебільшувати 400 розмірів мінімальної заробітної плати.

Вимоги до юридичних осіб мають більше застережень: не допускається здійснення внесків на користь політичної партії органами державної влади та місцевого самоврядування, іноземними особами, а також особами, кінцевим бенефіціарними власниками яких є іноземці, благодійними організаціями і т.д. Річна сума внеску юридичних осіб не може бути більше 800 мінімальних заробітних плат.
На що партії можуть витрачати гроші, отримані з бюджету?
Відповідно до закону, гроші, отримані партіями з державного бюджету, мають йти на статутну діяльність.

Хоча саме законодавство не містить пояснення, що ж воно таке, ця «статутна діяльність», практика показує, що партії витрачають основну масу коштів на утримання офісів, оплату працівників та друк матеріалів пропагандистського характеру. Крім того, сюди входять й оплата комунальних послуг,банківське обслуговування, купівля оргтехніки і т.д.
Як політичні партії звітують?
Чинне законодавство передбачає обов'язок політичних партій подавати у визначені терміни детальну фінансову звітність.

Так, щоквартально (тобто 4 рази на рік) та щороку політичні партії зобов'язані подати звітність до НАЗК – контролюючого державного органу – та оприлюднити її на власному офіційному сайті.

Також звітність публікується й на сторінці самого Агентства. Окрім того, раз на рік партії мають проходити внутрішній та зовнішній аудит, результати якого також надсилаються в НАЗК.
Яка інформація є у фінансових звітах політичних партії?
Відповідно до форми фінансового звіту партії, яка розроблена НАЗК, в ній міститься наступна інформація:

  • загальна інформація про політичну партію (контактні дані, банки, в яких відкрито рахунок партії чи осередку, кількість працівників та кандидатів, які балотувалися або пройшли на виборах різних рівнів);
  • грошові кошти, які знаходяться на рахунках політичної партії (внески від фізичних та юридичних осіб, надходження з Державного Бюджету, кошти, отримані від господарської діяльності);
  • майно та матеріальні цінності політичної партії (як у її власності, так і в користуванні);
  • перелік платежів, здійснених з рахунків політичної партії, включаючи інформацію про товари чи послуги, отримані за кошти партії, а також осіб, які їх надали;
  • фінансові зобов'язання партії (борги).

Звітує лише центральний офіс партії чи також й регіональні осередки?
Ні, звітують як центральний офіс партії, так і всі юридично зареєстровані осередки.

Більше того, відповідно до вимог законодавства, партія зобов'язана розміщувати всі звіти або на загальному інтернет-сайті партії або на окремих його вкладках, присвячених регіональним осередкам. Також звіти всіх представництв партії можна проглянути на сайті НАЗК в розділі «Протидія політичній корупції».
Де я можу ознайомитись зі змістом фінансових звітів партій?
Із фінансовими звітами політичних партій найлегше ознайомитись на інтернет-сторінці НАЗК - nazk.gov.ua – в розділі «Протидія політичній корупції» - звіти політичних партій, обравши партію, яка вас цікавить, а також конкретний рік та квартал.

Також фінансові звіти відповідно до вимог чинного законодавства мають бути розміщені й на офіційних сайтах політичних сил, хоча деколи їх досить тяжко знайти. Найчастіше звітність міститься в розділі «Документи», наприклад, разом із статутом політичної сили.
Що таке фінансовий аудит партії?
Фінансовий аудит буває двох видів: внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аудит здійснюється щорічно органом або посадовою особою відповідної політичної партії, місцевої організації політичної партії, уповноваженим здійснювати внутрішньопартійний фінансовий контроль за надходженнями та витратами політичної партії.

Незалежний зовнішній фінансовий аудит – контроль, який починаючи з 2017 року проходять політичні партії, що:

  • були суб'єктами виборчого процесу на виборах Президента України, народних депутатів України або брала участь в чергових чи позачергових місцевих виборах;
  • отримують державне фінансування.

Партії, що не отримали державного фінансування, не проходять зовнішній незалежний аудит, адже він потребує коштів

Хто контролює, чи партії отримують та витрачають гроші, не порушуючи закону?
Нагляд за законністю фінансової діяльності партій здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції, Рахунковою палатою та Центральною виборчою комісією.

Окрім того, пильний контроль та аналіз фінансової звітності політичних сил проводять і представники громадянського суспільства, зокрема, Центр «Ейдос», Transperency Int. та інші.
Що відбувається з партіями, які порушують закон?
Уповноваженим органом, який забезпечує державний контроль за фінансуванням політичних партій та використанням ними коштів, виділених з Державного Бюджету, є НАЗК.

Працівники Агентства аналізують фінансові звіти політичних партій і, у випадку виявлення порушень, реагують в залежності від його характеру. Якщо виявлено факт порушення порядку або строків надання звіту або порушення порядку фінансування політичної партії, складається протокол про адміністративне правопорушення та повідомляються відповідні правоохоронні органи.

У випадку встановлення факту, що кошти, отримані партією з державного бюджету, використані на цілі, не пов'язані зі статутною діяльністю, як це передбачено законодавством, представники НАЗК звертаються з позовом до суду.

В рамках норм Кодексу України про адміністративні порушення або Кримінального кодексу України представники політичної партії, яка допустила порушення, притягуються до відповідальності.

За порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту або подання звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог, передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу від 300 до 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За подання завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті передбачається кримінальне покарання у вигляді штрафу від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Окрім того, при наявності порушень зі сторони політичної партії, НАЗК може прийняти рішення про зупинення та подальше припинення фінансування політичної партії з бюджету держави.
Якусь партію реально покарали за порушення правил партійного фінансування?
Боротьба з політичною корупцією йде досить тяжко, зокрема, й через недосконалості судової системи, про що свідчить випадок з партією «Свобода» та провальною справою щодо конфіскації майже 2 мільйонів гривень, внесених на рахунок партії однією особою – партійним бухгалтером (що заборонено).

Проте певні успіхи в цій сфері все одно є, зокрема, найбільш гучним прикладом успішної історії є конфіскація майже півмільйона гривень, отриманих з порушенням законодавства, у партії «Укроп».
Як громадянам шукати політичну корупцію і порушення у звітах?
Оскільки законодавство вимагає публікування всіх фінансових звітів політичних партій, громадяни мають реальну можливість перевіряти та контролювати фінансову діяльність партій. Для того, аби знайти можливі порушення, варто звернути увагу на кілька речей, які містяться в звіті.

1. На першій сторінці звіту варто звернути увагу на фактичну адресу політичної партії, якщо вона не відповідає юридичній адресі партії. Якщо в подальшому в звіті будуть відсутні дані щодо адреси конкретних офісів, її можна буде знайти саме тут.

2. варто перевірити кількість найманих працівників (якщо партія їх взагалі показує) та, в наступних розділах звіту, - чи партія показує оплату праці цих працівників.

Варто пам'ятати, що багато партій показує всіх або більшість своїх працівників як безкоштовних «волонтерів», проте відповідно до законодавства будь-яка послуга, отримана партією, навіть безкоштовна, має бути зазначена в розділі «спонсорство» та обрахована в грошовому еквіваленті.

3. зверніть увагу на наявність та кількість звітів регіональних осередків, адже закон вимагає від політичних партій подання публікування всіх фінансових звітів.

4. також варто зосередитися на переліку нерухомого та рухомого майна партії, як того, що перебуває у власності партії, так і того, яке партія орендує. Часто політичні партії «забувають» вказувати частину своїх офісів, які, наприклад, отримують безкоштовно від приватних осіб. Що ж стосується рухомого майна (транспорту), слід порівняти марку авто, рік випуску та вартість, яку партія за неї сплатила чи сплачує.

Також варто спробувати пошукати зв'язки між фізичними, а навіть більше юридичними особами, які надають політичній силі в користування майно, та самою партією або її членами.

5. перевірте внески всіх фізичних та юридичних осіб на наявність всіх заповнених граф, адже часто партії в своїх звітах не вказують повного імені особи, адреси проживання, що не дозволяє ідентифікувати таких благодійників, а отже може бути політичною корупцією.

6. наявність «спонсорства». Досить часто партії отримують певні блага безкоштовно і не зазначають цього в звіті. Також мають місце зворотні ситуації: коли партії не показують якихось нематеріальних «вливань», аргументуючи це «безкоштовністю» отриманого. Тоді як відповідно до законодавства всі надходження мають бути прописані в фінансовому звіті.

7. проаналізуйте видатки політичної партії, перевіряючи оплату праці для працівників (якщо вони є), виокремлюючи «підозрілі» фірми, які можуть мати зв'язки з партійцями, малий час реєстрації та великі суми замовлень.
Куди звертатися, якщо я знаю про порушення правил фінансування конкретною партією?
Якщо вам відомо про конкретні порушення політичних партій, ви можете звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції.
Давайте коротше. Реформа протидії політичній корупції – це добре чи погано?
Добре.

Сьогодні цей механізм працює зі значними проблемами, але в майбутньому може стати однією із запорук зміни українського політичного середовища.
Матеріал підготовано у рамках проекту «Розвінчання міфів про реформи задля підвищення якості політичної журналістики» за підтримки програми Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Позиція, висловлена в публікації, не обов'язково відображає позицію Посольства США в Україні.
    Made on
    Tilda